Вправи для розвитку міжпівкульної взаємодії

«Мозок, добре влаштований, коштує більше, ніж мозок, добре наповнений»- Мішель де Монтень.

З усіх дивовижних речей на Землі ні що не є більш дивовижним та загадковим, ніж людський мозок. Робота людського мозку забезпечується діяльністю двох його півкуль, що мають певну функціональну спеціалізацію (ліва відповідає за образне, гуманітарне мислення; праве – за знакове, математичне). У здійсненні вищих психічних реакцій істотну роль грає спільна діяльність півкуль. Для розвитку інтелекту необхідно розвивати взаємодію між півкулями. В цьому може суттєво допомогти кінезіологія.

Термин «кінезіологія» походить від грецьких слів «kinesis»- рух, и «logos» - слово, наука.

При цьому кінезіологія має такі цілі:

• Розвиток міжпівкульної спеціалізації.

• Розвиток міжпівкульної взаємодії.

• Розвиток міжпівкульних зв'язків.

• Синхронізація роботи півкуль.

• Розвиток дрібної моторики.

• Розвиток здібностей.

• Розвиток пам'яті, уваги.

• Розвиток мовлення.

• Розвиток мислення.

• Усунення дислексії і дисграфії.

«Навчаючи ліву півкулю ви навчаєте ліву півкулю, а навчаючи праву півкулю ви навчаєте увесь мозок.» І.Соньер. Ще у 1960-і роки перехресні рухи використовувались для допомоги дітям з мозковими порушеннями. Перехресні рухи змушують праву та ліву півкулю працювать одночасно. Коли вони функціонують одночасно, то взаїмодія між ними, що відбувається задопомогою мозолистого тіла( своєрідний міст між правою та лівою півкулею) покращується.

У педагогиці застосовується освітня кінезіологія. Автором цього напрямку став Пол Деннисон, який після 20-ти річної работи з дітьми у допоміжному центрі в Калифорнії у 1979 р. пройшов курс навчання «Цілющий дотик». У 1982 р. Деннисон розробив програму відновлення координації та включив в неї поряд з дітьми і дорослих. Результати виявились успішними. В 1960 році він почав дослідження з поліпшення читання і його зв’язку з поліпшенням мозку, яке надалі переросло в “Гімнастику для мозку”. У 1970-х роках Пол Деннісон працював в Центрі групового навчання для невстигаючих "Долина", де він протягом 20 років допомагав дітям і дорослим. Деннісон розробив систему швидких, простих, специфічних рухів, що приносять користь кожному незалежно від його проблеми. Особливо ефективною виявилася вона в дітей, діагностованих як "нездатних до навчання". У 1987р. результати ГМ (гімнастики мозку) були оцінені експериментально. У цьому експерименті брали участь 19 учнів спеціальної школи. Кожен учень робив вправи ГМ по 10-15 хвилин щодня. Показники прогресу учнів за 1 рік такі, що їх успішність підвищилася на 50%. Значно підвищилася здатність учнів концентруватися на виконуваному завданні.

Гімнастика мозку складається з простих і приємних вправ. Цей комплекс рекомендується використовувати під час навчання дітей, щоб підвищити навик цілісного розвитку мозку. Вправи полегшують всі види навчання і особливо ефективні для оптимізації інтелектуальних процесів і підвищення розумової працездатності. Вправи покращують розумову діяльність, синхронізують роботу півкуль, сприяють запам'ятовуванню, підвищують стійкість уваги, допомагають відновленню мовленнєвих функцій, полегшують процеси читання і письма.

Кожна з вправ сприяє збудженню певної ділянки мозку і вмикає механізм об'єднання думки і рухів. В результаті цього новий навчальний матеріал сприймається більш цілісно і природно, як би розумом і тілом, і тому краще запам'ятовується. Крім цього вправи для мозку також сприяють розвитку координації рухів і психофізичних функцій.

Також за допомогою рухів, спеціальних поз можна покращити настрій дитини, відтворити в ній позитивні емоції. Наприклад Симон Соловейчик у своїй книзі «Навчання із захопленням» наводить цікавий приклад рухів (потерти долоньки, посміхнутися, погладити підручники), за допомогою яких дитина дійсно відчуває захоплення, зацікавленість, до цього часу нелюбимим предметом.

Відома система К.С. Станіславського також побудована на методі фізичних дій. За допомогою їх актор може викликати в собі будь-які емоційні стани, якщо він зуміє здійснити необхідні фізичні дії, що завжди супроводжують такі стани.

Також і наукові роботи Н.С. Лейтеса, О.М. Леонтьєва, В.Н. Бехтерева довели позитивний вплив маніпуляцій рук на розвиток мови дітей та на функціональність вищої нервової діяльності в цілому.

Дослідженнями вчених Інституту фізіології дітей і підлітків АПН (М. М. Кольцова, Е. І. Ісеніна, Л. В. Антакова-Фоміна) був підтверджений зв’язок мовленнєвої та пальцевої моторики. Рівень розвитку мовлення дітей перебуває в прямій залежності від ступеня сформованості витончених рухів рук.Формування словесної мови дитини починається, коли рухи пальців рук досягають достатньої точності. Розвиток пальцевої моторики готує ґрунт для подальшого формування мови.Оскільки існує тісний взаємозв’язок і взаємозалежність мовленнєвої і моторної діяльності, то при наявності мовного дефекту у дитини особливу увагу необхідно звернути на тренування пальців. Недосконалість рухової координації кисті та пальців рук ускладнює оволодіння письмом і низкою інших навчальних і трудових навичок.

Таким чином, вдосконалення розумових та інтелектуальних процесів потрібно починати з розвитку рухів тіла і пальців. З цією метою і були розроблені спеціальні вправи: дихальні, рухові, пальчикові ігри, розтяжки і т.п. Більш того, вправи допомагають виявляти приховані здібності дитини. Ще одним позитивним моментом від проведення кінезіологічних занять є те, що вони дають не тільки швидкий, а й накопичувальний ефект, розвиваючи при цьому логічне мислення і підвищуючи розумову діяльність в цілому. Але при цьому необхідне точне виконання всіх прийомів і рухів. Звісно перш, ніж навчати дитину, педагог повинен сам спочатку освоїти всі вправи, а потім вже виконувати їх з дітьми, поступово збільшуючи час і складність від заняття до заняття. Важливим є точне виконання кожної вправи, тому необхідно індивідуально навчити учня. Чудовим є те, що виконання кінезіологічних вправ можливо як вдома з батьками, так і на предметних уроках або на спеціальних заняттях. Заняття починаються зазвичай з вивчення вправ, які поступово ускладнюються, і збільшується обсяг виконуваних завдань.

8 вправ для розвитку міжпівкульної взаємодії

Ці вправи розвивають міжпівкульні зв’язки, синхронізують роботу півкуль, покращують розумову діяльність, сприяють поліпшенню пам’яті та уваги, полегшують процес читання і письма.

Вправи необхідно виконувати щодня, виділивши 20-25 хвилин на день для них. Вони стануть у нагоді для маленьких перерв в ході заняття, або для налаштування на роботу перед заняттям, або просто як гра у вільну хвилинку.

Вправи рекомендують поступово ускладнювати:

прискорювати темп

виконувати з легко прикушеним язиком і заплющеними очима (вимкнення мовного і зорового контролю)

підключати рухи очей і язика до рухів рук

підключати дихальні вправи і метод візуалізації.

“Вушка”

Мета: Енергетизація мозку.

Розправляти і розтягувати зовнішній край кожного вуха однойменною рукою в напрямку вгору-назовні від верхньої частини до мочки вуха (п’ять разів). Промасажувати вушну раковину.

“Ліхтарики”

Мета: Розвиток міжпівкульної взаємодії (мозолистого тіла), довільності і самоконтролю.

Покласти кисті на стіл. Одна – стиснута в кулак, інша лежить на столі долонею. Одночасно змінювати положення рук (якщо права в кулаці, а ліва – долоня, то змінити на: права – долоня, ліва – кулак і так далі)

“Дзеркальне малювання”

Мета: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.

На аркуші чистого паперу, взявши в обидві руки олівці або фломастери, пропонуємо дитині малювати одночасно обома руками дзеркально симетричні малюнки, літери, цифри. Рекомендується при виконанні цього завдання використовувати музику.

Малюнки для дзеркального малювання двома руками

“Кільце”

Мета: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.

Піднімаємо вгору обидві долоні і починаємо перебирати пальці на обох руках, поєднуючи в кільце з великим пальцем по черзі вказівний, середній, безіменний та ін. Виконується спочатку правою рукою, потім лівою, потім обома. Ведучий змінює темп виконання, то прискорюючи, то сповільнюючи його.

“Кулак – ребро – долоня”

Мета: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.

Ведучий показує дитині три положення долоні на столі, які послідовно змінюють один одного: розкрита долоня на столі, долоня, стиснута в кулак, долоня ребром на столі. Спочатку вправа виконується разом з ведучим:

а) долонею правої руки;

б) долонею лівої руки;

в) обома долонями одночасно.

При цьому міняємо темп виконання, то, прискорюючи, то, сповільнюючи його. Потім дитина виконує вправу самостійно.

“Вухо – ніс”

Мета: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.

Лівою рукою візьміться за кінчик носа, а правою рукою – за протилежне вухо. Одночасно відпустіть вухо і ніс, хлопніть в долоні, змініть положення рук «з точністю до навпаки».

“Перехресні рухи”

Мета: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.

Виконуйте перехресні координовані рухи одночасно правою рукою і лівою ногою (вперед, в сторони, назад). Потім зробіть те ж лівою рукою і правою ногою.

“Горизонтальна вісімка”

Ціль: Розвиток міжпівкульної взаємодії, довільності, самоконтролю.

Намалюйте в повітрі в горизонтальній площині цифру вісім три рази спочатку однією рукою, потім іншою, потім обома руками одночасно.