„Казкотерапія як засіб формування компетентної особистості”

Що дитина любить найбільше? Казку. З чого здобуває свої знання? З казки. Кого наслідує? Героїв казки. Отже, і гармонійний розвиток дитини швидше здійснюється через казку. Казки є засобом формування у свідомості дитини позитивного образу – уявлення, певного ідеалу – носія бажаних поведінкових якостей та реакцій.

Через казку дитина вчиться помічати прекрасне, розуміти добро і зло, учиться бути товариською, доброзичливою, вчиться бути Людиною. Де б дитина не була, а казка завжди поруч.

Що ж таке казка?

Казка – це цікава вигадана історія про події, яких не може бути в реальному житті. Рослина і тварина в ній вміє говорити все те, що люди.

Універсальність казки в тому що:

* казка інформативна - через аналіз придуманої казки дитина отримує інформацію про життя героя, способах уникнення труднощів;

* казка безмежна - доповнюючи, збагачуючи казку, дитина змінює і збагачує своє життя;

* казка феєрична - можна використати ляльки, вбрання, музичні інструменти, продукти діяльності.

* казка емоційна - через участь в казці дитина накопичує позитивний емоційний заряд, зміцнюючи свій соціальний імунітет;

* казка мудра - через казку психолог має змогу передати дитині нові способи і алгоритми виходу із складної проблемної ситуації.

Казка задовольняє три психологічні потреби дитини дошкільного віку:

* потреба в автономності - в кожній казці герой діє самостійно на

протязі всього шляху, робить вибір, приймає рішення, сподіваючись лише на свої власні сили;

* потреба в компетентності - герой здатний пройти будь –які труднощі і перешкоди і ,як правило, стає переможцем, досягає успіху, хоча може терпіти тимчасові незручності;

* потреба в автономності - герой завжди активний, знаходиться в русі.

Що несе казка дитині:

• Казка породжує у дитини відчуття того, що її розуміють, що дорослого цікавлять його проблеми і вона завжди прийде на допомогу;

• В результаті роботи з казкою у дитини формується механізм самодопомоги. Вона засвоює такий підхід до життя: „ шукай в собі сили для вирішення конфлікту в собі самому, ти їх обов’язково знайдеш і напевне переможеш”.

• Казки пропонують дітям можливі варіанти виходу із складних життєвих ситуацій. Вони показують дітям, що вихід є завжди, треба тільки уважно подивитись, пошукати - і результат завжди буде щасливим.

• Навколишній світ – живий! У будь –яку хвилину все може заговорити з ними. Це формує у дитини бережливе ставлення до навколишнього світу.

• Речі, що ожили, здатні діяти самостійно і мають право на самостійне життя. Ця ідея важлива для формування поваги до життя та діяльності кожної людини.

• Розмежування добра і зла, перемога добра. Ця ідея формує соціально- позитивні стереотипи поведінки.

• Найцінніше дістається через випробування, а те, що дається даром, може швидко зникнути. Ця ідея важлива для формування механізму бачення і досягнення мети.

• Навколо людей є багато помічників, але вони приходять на допомогу лише в тому випадку, якщо людина не може самостійно впоратись із ситуацією чи завданням. Ця ідея важлива для формування самостійності, довіри до навколишнього світу.

В кожній казковій історії можна виділити основні чотири групи питань, які піднімаються:

1. Труднощі , пов’язані із спілкуванням дитини з однолітками та батьками.

Це конфлікти, протиріччя, образи, які виникають в дитячому садку, вдома, на вулиці.

2. Переживання відчуття себе людиною, у якої „щось не так”, почуття неповноцінності. Адже агресивна поведінка – результат відчуття власної малозначимості.

3. Страхи і тривоги по будь-яких причинах. Тут важливе не те, чого саме дитина боїться, а те, як він боїться. Якщо він використовує страхи для саморозвитку, переборює їх і на цьому вчиться життю – це добре. Якщо страх затримує розвиток, концентруючи на себе всю увагу дитини – тоді дитині потрібна допомога.

4. Проблеми, пов’язані зі специфікою віку.

Кожен вік приносить дитині нові труднощі. Дошкільник повинен навчитися бути самостійним.

Послідовність роботи з казкою

Заняття на основі казки складається з двох частин. Перша – організація умов для сприймання казки, друга - бесіда та гра за казкою. Чим молодші діти, тим більш діяльним, наочним мусить бути сприйняття казки. Поступово ми привчаємо дітей сприймати казку на слух, але і в старших групах успіх заняття також залежить від яскравої захоплюючої атмосфери. Так у молодшій групі розповідь казки випереджається ігровою ситуацією або просто заохоченням: „Зараз я вам розповім дуже цікаву історію про... Хочете послухати? В старших групах перед розповіддю казки психолог спрямовує зусилля на систематизацію літературних знань дітей. Це може бути коротенька літературна вікторина чи вступна бесіда.

Зазвичай, робота над казкою починається з ознайомлення дітей зі змістом казки, бесіди про те, що знаходиться на поверхні. Читаючи казку, треба слідкувати за тим, як дитина слухає казку. Якщо збуджена дитина заспокоїлась – це говорить про актуальність теми казки. Якщо спокійна дитина починає нервувати – казка важка для сприйняття дитини. В процесі читання можна дозволяти дітям висловлювати свою точку зору про дії героїв, щось додавати своє.

Після читання казки необхідно обговорити казку. Дитині треба дати змогу висловитися , вона повинна чітко знати, що ні один вислів не буде підлягати осудженню. Однак не бажано затримувати обговорення. Якщо дитина стомилася - то це значить, що тривала емоційна активність складна для дитини. Тому обговорення треба перенести на наступний день. Якщо дитина не хоче нічого говорити – не примушуйте її.

Після обговорення можна запропонувати дитині намалювати малюнок, доречно використовувати піскотерапію, артотерапію, музико терапію.

Останній етап роботи з казкою є драматизація. Звичайно, це дуже складний етап роботи з казкою, але він дуже ефективний для дитини. Не обов’язково дотримуватися точно сюжету казки, дати змогу дитині пофантазувати, переказати так, як йому хочеться.

Казкотерапевтична корекційно – розвивальна програма будується психологом на основі однієї казки, яка поділяється на частини, абоявляє собою „подорож у казку”. Групові та індивідуальні заняття плануються два рази на тиждень.

Обов’язковим є ритуал „ входження в казку”. Він допомагає дитині безпечно повернутися назад у садочок.

Це: - маніпуляції з чарівними предметами – золотим ключиком, дзеркалом, чарівним перснем;

• Промовляння чарівних закличок або проходження в казку за допомогою провідників - Феї, Ельфа, Гнома тощо.

• Казкова подорож повинна бути обов’язково з іграми;

• В казці потрібно дати змогу вирішити різні казкові задачі чи головоломки;

• З метою розслаблення в кінці заняття використовують медитації;

• Обов’язковим є вихід із казки через ті ж предмети, за допомогою яких вони потрапили в казку;

• В кінці заняття доречна рефлексія, коли діти висловлюють свою точку зору про подорож та висловлюють побажання одне одному.

„Якщо ми хочемо, щоб дитина нас зрозуміла, намагайтесь говорити з нею на мові, яка зрозуміла - мові дитячої фантазії та уяви.

Історії, які я використовую у своїй роботі є проблемно – орієнтованими. Кожна з них вирішує якусь проблему, яка може бути в житті дитини.

Англійською:проблем солвінг – концентрація на проблемі. Це розповіді, які трапляються в житті. Казки, підібрані мною, стосуються таких проблем:

• створення доброзичливої атмосфери в колективі дітей;

• адаптація дитини до умов дитячого садка;

• корекція негативних рис характеру дитини.