Роль батьків у вихованні працелюбності

Трудове навчання - одна із складових систем гармонійного розвитку дітей дошкільного віку. Народна педагогіка здавна була проникнута ідеєю трудового виховання дітей, яке починали з раннього дитинства. Використовуючи працю як засіб морального, фізичного, інтелектуального, естетичного розвитку дитини, наші пращури оспівували і звеличували її в піснях і казках, приказках та примовлянках.

Ставлення дитини до праці дорослих формується на основі знань, отриманих з різних джерел: від вихователів у дитячому садку, з художньої літератури, бесід та спостережень за дорослими. Звичайно, що все починається з родини. Без сумніву, всі батьки мріють про щасливе майбутнє своїх дітей. Більшість із них спрямовують свої зусилля на збереження фізичного та психічного здоровя , підготовку до школи. На трудове виховання у батьків не вистачає сил. В більшості дошкільників до шести років уже сформоване негативне ставлення до праці як до суспільного явища.

У родині дитина може дізнатися, як називається професія її батьків, яку роботу виконують вони. Безперечно, праця – один із провідних чинників всебічного розвитку дітей. Праця корисна для фізичного здоровя дитини, якщо вона правильно організована. Праця сприяє розумовому розвитку. Під час трудових дій відбувається розвиток всіх пізнавальних процесів: сприймання, памяті, уваги. Включається в роботу мислення, адже дитині потрібно порівнювати, спів ставляти, встановлювати елементарні закономірності.

Процес становлення трудової діяльності особистості відбувається як відтворення трудових процесів дорослих. Але перш ніж включити дитину в посильні для дитини трудові процеси, їй необхідно дати систему знань про працю дорослих, а також допомогти оволодіти системою загальних трудових навичок і спеціальних умінь, необхідних для здійснення того чи того трудового процесу.

Однією з форм виховання працелюбності є доручення, які виховують у дитини самостійність та інтерес до праці дорослого. Привчати дитину до праці потрібно з раннього віку. Спочатку пропонують дитині принести предмет, подати книгу, чашку тощо. Не варто виконувати доручення за дитину, а допомогти порадою. Отримуючи схвальну оцінку, дитина поступово привчається докладати зусилля, щоб виконати прохання дорослого. Даючи дитині доручення, потрібно правильно і чітко показати, як це робити. Пізніше показ і вказівки замінюються на нагадування та контроль. Несміливих дітей потрібно заохотити, похвалити.

Дітей середнього дошкільного віку варто привчати до доручень, які пов’язані з проханням, зверненням до інших осіб. У цьому віці одне з головних завдань - навчити дітей доводити справу до кінця.

У дітей старшого дошкільного віку варто давати доручення, які довші в часі, наприклад, прибирати іграшки у своєму куточку чи доглядати за папугою чи рибками. Не можна забувати, що дитина працюватиме охоче лише тоді, коли розумітиме, що її праця потрібна. Пізніше потрібно привчати дитину до спільної роботи, прибирання кімнати, кухні тощо.

Коли діти усвідомлюють свої обов’язки та набувають практичного досвіду, у них виникає впевненість у своїх силах та можливостях, готовність працювати. Вони із задоволенням виконують свої обов’язки, допомагають молодшим братикам чи сестричкам. Спостерігаючи, як працюють дорослі, діти радо разом з ними прибирають приміщення, перуть, готують, працюють в саду та на городі. Батькам потрібно потурбуватися, щоб знаряддя праці відповідали їхнім силам та можливостям, а дитячу працю супроводжував оптимістичний, радісний настрій.

Порадник для батьків щодо трудового виховання дітей

- Залучати дитину до трудових справ родини якомога раніше;

- За дитиною старшого дошкільного віку закріпити постійні обов’язки, за виконання яких вона має бути відповідальною;

Не допускати відхилень від встановлених дорослим вимог, щоб не давати дитині приводу до ухиляння від своїх обов’язків;

- Не карати дитину працею, праця має приносити радість та задоволення;

- Учити дитину працювати, прищеплюючи їй елементарні навички культури трудової діяльності – раціональні прийоми праці, правильне використання знарядь праці, планування та завершення трудового процесу;

- Не давати дитині непосильних доручень, але доручати роботу з достатнім навантаженням;

- Не підганяти дитину, чекати, поки вона закінчить роботу сама;

- Завжди дякувати дитині за допомогу чи старанно виконане завдання;

- Не забувати хвалити дитину за ту роботу, яка вимагала від дитини особливих зусиль.