Як проявляється гіперактивність у дитини:

1) непосидючість, непотрібні рухи рук, ніг;

2) не може спокійно сидіти, коли цього вимагають обставини;

3) легко відволікається на сторонні предмети;

4) не може почекати черги під час гри з дітьми і в інших ситуаціях (на заняттях, під час екскурсій, свят);

5) на запитання часто відповідає не думаючи, не дослухавши їх до кінця; дитині тяжко бути уважною під час виконання завдань або гри;

6) часто переходить від однієї незавершеної справи до іншої, які теж не завжди доводить до кінця;

7) не може грати тихо, спокійно;

8) балакучість;

9) заважає іншим (втручається в справи, ігри інших, заважаючи їм);

10) складається враження, що дитина не чує того, що їй кажуть;

11) часто губить речі

12) іноді робить небезпечні вчинки, не задумуючись про наслідки (вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах.

Усі ці ознаки можна згрупувати:

- надмірна гіперактивність;

- погано керована імпульсивність;

- неуважність, труднощі концентрації уваги.

Гіперактивні діти швидко збуджуються. Крик, істеричні нотки в голосі дорослого лише підбурюють їх активність.

Методичні рекомендації щодо роботи із гіперактивною дитиною.

Гіперактивні діти — це діти, які не можуть адекватно пристосуватися до реалій навколишнього життя і тому сприймаються своїм найближчим оточенням як об’єкт постійної турботи і джерело занепокоєння. І самі діти з підвищеною активністю, і їх оточення страждають від властивої їм метушливості; причиною неприємностей стає поведінка, що відхиляється від соціально прийнятих норм.

Індивідуально-психологічні особливості гіперактивної дитини:

Дефіцит активної уваги, а тому дитина:

- непослідовна, їй важко довго втримувати увагу;

- не чує, коли до неї звертаються;

- з великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його;

- зазнає труднощів у самоорганізації;

- часто губить речі;

- уникає завдань, що потребують розумових зусиль;

- часто буває забудькуватою.

Рухова розгальмованість, тому дитина:

- постійно крутиться;

- виявляє ознаки занепокоєння (тарабанить пальцями, рухається в кріслі, бігає, забирається будь-куди);

- спить набагато менше, ніж інші діти, навіть у дитинстві;

- дуже балакуча.

Імпульсивність, а тому дитина:

- починає відповідати, недослухавши питання;

- не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває;

- погано зосереджує увагу;

- не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза);

- під час виконання завдань поводиться по-різному і показує дуже різні результати;

- не може контролювати і регулювати свої дії;

- поведінка слабо керована .

Поради батькам та вихователю.

1.Працювати з дитиною в першу половину дня, а не в вечірні години.

2.3меншити навчальне навантаження дитини.

З.Ділити роботу на більш короткі, але частіші періоди.

4.Давати дитині лише одне завдання на певний проміжок часу, щоб вона могла його завершити.

5.Знизити вимоги до акуратності на початку роботи, щоб сформувати відчуття успіху.

6.Посадити дитину під час занять поруч із вихователем.

7.Використовувати тактильний контакт.

8.Домовлятися з дитиною про ті чи інші дії заздалегідь.

9.Для підкріплення усних інструкцій використовувати зорову стимуляцію.

10.Давати короткі, чіткі, конкретні інструкції.

11.Використовувати гнучку систему заохочень. Зоохочувати дитину відразу ж, не відкладаючи на майбутнє. Хваліть дитину за успіхи, самоконтроль та завершену справу.

12. Карати за вчинки відразу, а не погрожувати покаранням, але пам’ятати, що ми критикуємо поведінку дитини, а не її особистість ( твій вчинок засмутив мене, а не ти такий поганий!)

13. Надавати дитині можливість вибору.

14.Дотримувати чіткого розпорядку дня.

15.Підтримувати емоційний контакт, особливо при обговоренні поведінки апелювати до того як його вчинки впливають на зміну емоцій оточуючих.

16.Виділити постійні обов’язки дитини і слідкувати за їх дотриманням.

17. Залишатися спокійним.

18. У приміщенні бажано мати мінімальну кількість відволікаючих предметів.

Рекомендації дорослому, який працює з гіперактивними дітьми.

Пам’ятайте про нейропсихологічні особливості гіперактивної дитини: якщо її заставляти сидіти нерухомо, то в неї різко знижується рівень активності мозку. Тобто в процесі навчання гіперактивній дитині допомагає рухова активність.

1. Зміна оточення:

- роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально. Дитина завжди повинна перебувати перед очима вихователя,

- оптимальне місце в групі для гіперактивної дитини – перша парта навпроти стола вихователя

- змініть режим заняття, більше включайте фізкультхвилинок

- дозвольте гіперактивній дитині через кожні 15хв. підводитись і пройтися по групі, виконуючи якесь завдання, спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, пропонуючи вимити дошку, роздати зошити, тощо

- надайте такій дитині можливість швидко звертатися по допомогу в разі виникнення труднощів

- діліть завдання на маленькі , короткі , чіткі та зрозумілі інструкції

2.Створення позитивної мотивації на успіх:

- частіше хваліть дитину

- розклад занять має бути постійним

- уникайте завищених або занижених вимог до дитини з синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю

- використайте на занятті елементи гри

- давайте завдання, враховуючи здібності дитини

- великі завдання розбивайте на окремі частини, контролюючи виконання кожної з них

- створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони

- ігноруйте негативні вчинки і заохочуйте позитивні

- будуйте процес навчання на позитивних емоціях

Пам’ятайте: з дитиною необхідно домовитися, а не зламати її.

3. Корекція негативних форм поведінки:

- сприяйте припиненню агресії

- навчайте необхідних соціальних норм і навичок спілкування

- регулюйте взаємини дитини з однокласниками

Існують спеціальні вправи для гіперактивних дітей, розвиваючі увагу, посидючість або ж, що знімають зайву енергію. Ось деякі з них:

«Знайди відмінність»

Мета: розвинути вміння концентрувати увагу на деталях.

Дитина малює будь-яку нескладну картинку (котик, будиночок і ін) і передає її дорослому, а сам відвертається. Дорослий домальовує кілька деталей і повертає картинку. Дитина повинна зауважити, що змінилося в малюнку. Потім дорослий і дитина можуть помінятися ролями.

Гру можна проводити і з групою дітей. У цьому випадку діти по черзі малюють на дошці який-небудь малюнок і відвертаються (при цьому можливість руху не обмежується). Дорослий домальовує кілька деталей. Діти, поглянувши на малюнок, повинні сказати, які зміни відбулися.

«Лагідні лапки»

Мета: зняти напругу, м’язові затиски, знизити агресивність, розвинути чуттєве сприйняття, гармонізувати відносини між дитиною і дорослим.

Дорослий підбирає 6-7 дрібних предметів різної фактури: шматочок хутра, пензлик, скляний флакон, намиста, вату і т. д. Все це викладається на стіл. Дитині пропонується оголити руку по лікоть; вихователь пояснює, що по руці буде ходити «звір» і стосуватися ласкавими лапками. Треба з закритими очима вгадати, який «звір» торкається до руки — відгадати предмет. Дотики повинні бути погладжуючими, приємними.

Варіант гри: «звір» буде торкатися до щоки, коліну, долоні. Можна помінятися з дитиною місцями.

«Передай м’яч»

Мета: зняти зайву рухову активність.

Сидячи на стільцях або стоячи в колі, діти що грають намагаються якомога швидше передати м’яч, не впустивши його, сусідові. Можна в максимально швидкому темпі кидати м’яч один одному або передавати його, повернувшись спиною в коло і прибравши руки за спину. Ускладнити вправу можна, попросивши дітей грати з закритими очима, або використовувати в грі одночасно кілька м’ячів.