Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь.

Діти, особливо маленькі, можуть ставити ті самі запитання знову і знову, ходячи по колу. Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.

У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати, давати відчути кордони. Разом вовтузитися, будувати халабуди.

Бути готовим, що коли в інформаційному полі тема існує — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку.

Відповідати лише на питання, які ставить дитина

Із 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина. Не підіймати тих аспектів, про які дитина не запитує.

Проговорювати рутинні речі

Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.

Нагадати, хто є поруч з дитиною

Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати зрозуміти: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину і до яких вона може звернутися. Показати, що війна — це десь далеко, а тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.

На небезпечній території повторювати план дій

Нині вся Україна зазнає атак ворожих російських військ. Тому важливо говорити, що ми знаємо, як убезпечити себе. Повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, під час пожежі, чого робити не можна.

Показати згуртованість солдат

Коли діти молодшого віку запитують щодо солдат, які гинуть на війні, вони опосередковано питають: «Чи я в безпеці? Чи це може статися зі мною або моїми близькими?» Тоді доречно пояснити: «Солдати — люди, для яких це робота. Вони нас захищають. Поруч з ними є багато людей сміливих, відважних. Вони захищають також один одного, допомагають один одному». Тобто дати відчуття згуртованості й спільноти. Це особливо важливо, коли серед близьких є люди, які беруть участь у бойових діях — треба дати розуміння, що він там не сам, поруч з ним є той, хто про нього може подбати. Такий образ є терапевтичним і підтримувальним для дітей будь-якого віку.

Дозволити почуття

Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Показати, як саме дорослі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом. Допомогти прожити цей імпульс — дати дитині помалювати, адже вона не завжди може виразити словами свої почуття.

Найперше дітям потрібно розповідати правду, але без жодної паніки й надмірних емоцій.

Діти як і дорослі схильні емоційно сприймати інформацію про надзвичайні, катастрофічні події. Однак вони не завжди можуть зрозуміти, що саме відбувається. Тож телеграм-канал «Психологічна підтримка» опублікував поради фахівців, як правильного говорити з дітьми різного віку про війну.

За їх інформацією, найголовніше правило — дитині завжди потрібно розповідати правду. Однак говорити слід без паніки й надмірних емоцій. Якщо проявляти спокій в очах дитини, вона відчує себе у безпеці. Найкраще, щоб про війну розповідали батьки. Однак, якщо ви не можете опанувати власні емоції, попросіть когось з родичів або близьких друзів поговорити з дитиною.

«Не забувайте, що попри вік дитини, варто знайти спосіб пояснити їй чіткі правила поведінки. Зокрема, що під час війни ми маємо бути обережнішими, ніж зазвичай. Обов’язково нагадуйте, що не можна підіймати нічого на вулиці, особливо — незнайомі речі. І будьте поряд з дітьми: нині вони як ніколи потребують уваги й любові дорослих», — зазначають у «Психологічній підтримці».

Як говорити про війну з дошкільнятами

Для маленьких дітей добре подавати таку інформацію за допомогою казок. Їх насправді — вдосталь. Йдеться не лише казок, які стосуються безпосередньо війни, а й теми безпеки. Наприклад, за допомогою казки «Коза-дереза» можна пояснити, що у свою домівку небезпечно пускати чужих.

Крім того, батьки можуть самостійно вигадати такі історії: різноманітні сюжети й алегорії, які зображуватимуть нинішню ситуацію в країні.

Як говорити про війну з дітьми 6-10 років

Найперше їм варто повторювати, що батьки до всього готові й захистять їх. Наприклад, збираючи тривожну валізу, дитині варто пояснити, що ви маєте усе необхідне на будь-який випадок. Нагадайте, що поряд є укриття, у якому можна сховатись і бути у безпеці.

Якщо ж хтось з дорослих у родині перебуває у лавах Збройних Сил України, слід пояснити, що це їх робота та обов’язок. Вони такі самі як і робота та обов’язок дитини продовжувати навчання. Також запропонуйте дитині підтримати наших Захисників і Захисниць та намалювати малюнок, скласти віршика чи написати історію.

Як говорити про війну з підлітками

Старші діти вже мають доступ до інформації. Тож завдання батьків — фільтрувати новини, які вони дізнаються з мережі Інтернет. Слід правильно визначити, з яких джерел вони дізнаються їх і пояснити чому важливо читати лише офіційну та перевірену інформацію.

Про війну треба говорити. Варто звертатись до історії й розповідати, що Україна в минулому вже пережила низку воєн. Також можна розповісти спогади родичів. Такі життєві історії можуть заспокоїти дітей.