Волошкове дитинство

Дитинство синьооке, мов волошки,

Його завжди буває зовсім трошки.

Воно веселе і дзвінкоголосе.

Розпустить коси і блукає босе.

Дитинство різнобарвне і щасливе,

Яскраве, простодушне, галасливе,

Воно ще поряд, зовсім недалеко,

Та вже летить у вирій, мов лелеки.

Дитинство пахне мамою і хлібом.

І навіть спогадом сумує ніби,

Та завжди в пам’яті моїй просторе,

Безмежно – синє волошкове поле.

Любов Бачинська